Коган та його команда: ювілеї

Фото Олександра Зубка

Фото Олександра Зубка

 

Днями у МЦКМ відбувся великий джазовий проект у рамках святкування ювілею продюсера, радіожурналіста та концертного ведучого Олексія Когана.

10 років тому до його 50-річчя, також у МЦКМ, пройшов джазовий марафон Just 50 – чималий концерт за участю багатьох виконавців, який тривав близько 6 годин. Свято стало офіційним стартом фестивалю Jazz in Kiev і однойменного продюсерського центру, утвореного буквально за кілька місяців до того. Нинішньої осені продюсерський центр Jazz in Kiev відзначив 10-річчя разом з ювілеєм свого провідного спеціаліста.

Перший сет концерту будувався як радіопрограма. За сценарієм Коган сидів у правій частині сцени за столиком з мікрофоном та коментував, як він це завжди робить на радіо, все, що відбувалося перед вухами та на очах присутніх. Участь у дійстві взяли вітчизняні джазові артисти. Музичним керівником української частини концерту виступив клавішник та аранжувальник Юрій Шепета. Йому допомогли співачка Лаура Марті, тенор-саксофоніст Богдан Кравчук, альт-саксофоніст Артем Менделенко, трубач Сергій Сидоренко та тромбоніст Олексій Сагітов . На перкусії заграв Олександр Лебеденко, ударних – Валерій Волков, гітарі – Володомир Лихошва і контрабасі – Макс Гладецький. Періодично на сцені мінялися клавішники – в деяких композиціях грали  Родіон Іванов та Наталя Лебедєва і декілька разів за рояль сідав американець Міша Циганов.  Одну п’єсу виконали за участі бандонеоніста Сергія Курдицького.

Цікаво себе показав молодий піаніст, студент Інституту Гліера Ігор Агрич. З його сольного виступу було зрозуміло, що музикант має високий потенціал, і його молоді роки дозволять при належній підтримці і гарних наставниках  вдосконалитися йому як імпровізатору та розвинути піаністичні навички.  

Ще раз переконалася, що музикантський порох у порохівницях Когана, котрий заграв у кількох композиціях на бас-гітарі, та його колеги по агентству Jazz In Kiev Володимира Камінського, який вміє запустити на роялі блюза,  є. Кілька разів Камінський прямо всередині композиції поступався місцем біля роялю юному таланту – Ігорю Агричу. Багатьом присутнім це видалося символом єдності та зміни джазових поколінь. Але зауважу при всій повазі до артистів, весь перший сет швидше нагадував дружній джем-сешн, аніж концертний виступ. Зіграність була невисокою (всі працюють у різних складах),  імпровізації – не надто вишуканими. А вокалістка подекуди співала навіть не дуже інтонаційно чисто, і її  англійська не покращилася за останній рік.  

Було багато позитиву, жарти Когана сприймалися жваво. Атмосфера на сцені та у залі панувала абсолютно дружня та розкута, музику виконували різну за якістю, але більша її частина була високого ґатунку.  Наприкінці першого відділення ведучий запросив на сцену всіх учасників великої родини Jazz In Kiev – співробітників і артистів. 

Надбанням, родзинкою вечора став популярний американський ф’южн-гурт Spyro Gyra (назва походить від найменування зелених водоростей, які в коледжі вивчав засновник гурту Джей Бекенстін). З перших звуків впевненого, голосного, потужного саунду якість вечора помітно покращилася. Енергія підвищувала настрій, в залі усі пританцьовували.

За 43 роки життя група провела понад 5 тисяч шоу, випустила 31 альбом (не враховуючи компіляції Best Of…), сумарно продавши більше десятка мільйонів примірників, а також удостоїлася одного платинового та двох золотих альбомів. У музиці Spyro Gyra органічно поєднуються джаз, фанк, поп- і етно-музика, R&B.

Грали у Києві вдруге, вперше це відбувалося на фестивалі Jazz In Kiev 2009 року, у цьому  самому складі та залі. Тепер п’ятеро артистів перевершили себе, композиції звучали одна за іншу краще. Слухаючи їх, спадало на думку, що кожен з учасників, по-перше, постійно та ретельно підтримує власну виконавську форму. По-друге, вони не тільки домовляються, що за чим грати, яким буде порядок «треків» та хто в якій композиції виконуватиме соло. Але і всі роки, до сьогоднішнього дня включно, чимало часу віддають загальним репетиціям. Це було зрозуміло з найчистіше інтонованого звуку, до мілісекунд одночасно витриманих пауз та безпомилкового попадання в наступний загальний акорд. Кожен музикантів – великий майстер власного інструменту як соліст і імпровізатор. Ансамбль, зіграність учасників гурту – буквально ідеальні. Вочевидь, що по-іншому грати вони давно вже просто не вміють, що місце, де відбувається черговий виступ, для цих чоловіків не має значення. Вони гратимуть однаково розкішно у Лондоні, Києві або Жмеринці.  «Там» інакше не буває: конкуренція та велика кількість молоді, що «наступає на п’яти», стимулюють артистів до постійного пошуку, до вдосконалення, підтримки завданої «планки». Є, над чим задуматися, до чого прагнути.

До команди Spyro Gyra входять засновник гурту Джей Бекенстін — саксофони, Том Шуман (фортепіано, клавішні), Хуліо Фернандес — гітара, Скотт Амбуш — бас-гітара та Лі Пірсон — ударні, перкусія. Грали власні композиції, прекрасно імпровізували. Особливо вразив басист.

Іспанська пісня, яку виконав гітарист, торкнулася струн кожної душі. Співав не стільки вокалом, скільки серцем, хоча не має великого голосу і, мабуть, не вчився співати спеціально. Музиканти поєднали глибоке етнічне коріння пісні з імпровізаційністю, джазовими  ритмами та гармоніями. Показали також номер музичного «цирку», коли Бекенстін заграв одночасно на двох саксофонах – альті та сопрано. Учасники гурту грають досить просту музику, але простота – головна риса усього геніального.   Приголомшливо…

 Скорочений варіант читайте у газеті “Дзеркало тижня. Україна”

https://dt.ua/ART/dzhazoviy-yuviley-260551_.html