Біографія

01

 Ольга Кізлова народилася на Вінниччині в родині військовослужбовця і педагога. Відмінно вчилася у середній школі й ДМШ по класу фортепіано. З 10 років дуже любила грати по слуху. У шкільні роки на перервах старшокласниці часто садили її за піаніно й співали популярні пісні В.Івасюка, А.Бабаджаняна, І.Поклада, пізніше – The Beatles. У родині професійних музикантів не було, але завжди всі гарно співали, знали народні пісні, арії: обидві бабусі, тато, мама. Тоді з радіоточок, кіно- й телеекранів лунала справжня, змістовна, дуже якісна музика.

У 15 років Ольга самостійно вступила до Вінницького музичного училища імені Миколи Леонтовича, батьки навіть не знали, де воно знаходиться. Складала іспити на фортепіанний, а прийняли дівчину на теоретичний відділ – директор училища просто на екзамені піаністів з фаху опитував вступників із слухового аналізу. Вже потім стало зрозуміло, для чого – шукав кадри для теоретичного факультету. Вона старалася і надто добре здала диктант та усний іспит. Ставши теоретиком, спочатку засмутилася, але з часом зрозуміла, що за покликанням вона – музикознавець. Потім батьки переїхали до Києва, а дівчина стала студенткою Одеської консерваторії імені Антоніни Нежданової (тепер – Одеська національна музична академія).

До джазу долучилася завдяки майбутньому чоловікові, флейтисту-одеситу Ігорю Кізлову,з яким познайомилася на вступних

іспитах до вишу. Ігор працював в Одеській опері й ресторанах, грав класику і джаз. Захистила диплом по творчості Віталія Губаренка, хоча почала писати роботу про джаз у музиці Ігоря Стравінського. Втім часи були застійні, “неджазові“, і тему довелося змінити.

Живучи в Києві, подружжя Кізлових мало змогу слухати багатьох відомих та талановитих джазменів: Миколу Левіновского, Германа Лук’янова, Леоніда Чижика, гурт “Арсенал” п/к Олексія Козлова.

Ігор працював у Державному естрадно-симфонічному оркестрі, Київському муніципальному театрі опери та балету для дітей і юнацтва, що на Подолі, й “за сумісництвом” джазував у комбо-гурті Театру Естради та музичній вітальні Жовтневого палацу. На початку 1990х, ще за часів СРСР, на “Мелодії”, у співдружності з композитором і піаністом Петром Пашковим, трубачем Володимиром Копотєм, гітаристом Анатолієм Михайловим, бас-гітаристом Сергієм Поповим і барабанщиком Сергієм Хмельовим взяв участь у записі джазового вінілу “Це не хевi-метал рок”. Тоді випустити платівку було майже неможливо, потрібно було бути насправді талановитими, – такими, як лідер гурту Пашков і його партнери… В родині накопичилася пристойна колекція платівок серйозної академічної музики і джазу, гарне виконання звучало кожного дня. Постійно відвідували театри, філармонію, долучали до музики обох дітей.

Ольга Кізлова – музичний журналіст, фрілансер, друкується в газетах „Дзеркало тижня”, „2000”, „День”, „Аргументы и факты”, „Киевские ведомости”, „Киевский телеграфЪ”, „Освiта України”; журналах “Музика”, „Аристократ”, „Бізнес”, „Нота”, „ПіК” (Україна); „Оркестр” (Москва), „Джаз-квадрат” (Мінськ), „Джаз – Арт” (Санкт-Петербург); на порталах www.jazzhouse.org (США), www.jazz.ru (Росія), www.uajazz.com (Україна).

Окрім київських, критика акредитують на інших українських фестивалях – у Донецьку, Харкові, Одесі, Львові, Дніпрі, Вінниці, Коктебелі, Житомирі, Ужгороді. Часто відвідує вистави та концерти у Гамбурзі, де мешкає її старша донька Олександра, і де її із задоволенням акредитують місцеві музичні театри та академічні концертні організації. Вона відвідує концерти, конкурси, оперні та балетні прем’єри, їздить за кордон – у Польщу, Литву, Росію, Німеччину. Пише відгуки на нові альбоми, рецензує оперні прем’єри, концерти, аналізує результати конкурсів, спілкується із музикантами, композиторами, продюсерами, бере в них інтерв’ю. У світ вийшло близько 500 публікацій Ольги Кізлової у США, Росії, Білорусі й, звичайно, Україні. З лютого 2006 року до травня 2009-го вона була головним редактором журналу “Джаз” і випустила 18 номерів, покинувши це приватне видання за своїм рішенням через творчі суперечки з власником.

У журналістки – широке коло інтересів, головний з яких – академічна музика, про яку вона активно пише: влітку 2007 року була єдиним представником України, акредитованим у Москві на ХIII Конкурсі імені Петра Чайковського. Її творчі відгуки про цю подію вийшли в міжнародному тижневику “Дзеркало тижня”.

А в червні 2011 року Ольга Кізлова акредитувалася на ХIV Конкурсі імені Чайковського. І також висвітлила його події у своїх матеріалах. Музикознавець рецензує київські симфонічні концерти, прем’єри опер, балетів, аналізує підсумки академічних і джазових конкурсів, пише про українських композиторів і виконавців. 

Джазовий фестиваль "Єдність", під час прес-конференції з продюсером Сергієм Грабарем. Фото Ігоря Снісаренка
Джазовий фестиваль “Єдність”, під час прес-конференції з продюсером Сергієм Грабарем. Фото Ігоря Снісаренка

Свої кращі інтерв’ю останніх років авторка взяла у композиторів Ігоря Стецюка, Валентина Сильвестрова, диригентів Томаса Зандерлінга (Німеччина), Володимира Сіренка, оперних зірок Анатолія Кочерги, Людмили Монастирської, Ольги Безсмертної, Зоряни Кушплер, Тараса Штонди, Віктора Рудя, Євгена Орлова, Андрія Гонюкова, Олександра Цимбалюка, знаних піаністів Вадима Руденка, Миколи Луганського, Вадима Холоденка, Антонія Баришевського, Олександра Романовського, прекрасного скрипаля Вадима Борисова, інших акдемічних і джазових музикантів, авторитетного джазового експерта Олексія Когана, директора Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України (НЗАСОУ) Олександра Горностая…

Протягом останніх 15 років журналіст мала нагоду слухати в Україні десятки суперзірок світового джазу, лауреатів багатьох Grammy: Чіка Коріа, Хербі Хенкока, Джо Завінула, Гері Бертона, Гері Мура, Боббі Макферріна, Кассандру Вілсон, Ела Джерро, Джорджа Бенсона, Ді Ді Бріджуотер, Дайан Рівз, Есперансу Сполдінг, Джіно Ваннеллі, Джона Маклафліна, Чарлі Хейдена, Чарлза Ллойда, Маркуса Міллера, братів Вінтона та Бренфорда Марсалісів, Пета Метіні, Стенлі Кларка, Авішаї Коена; гурти Manhattan Transfer, Take 6, Metro, Oregon, Spyro Gyra. І багатьох інших відомих джазменів Європи та США. Видатних популярних артистів Стінга, Елтона Джона, Джорджа Майкла.

Ольга Євгенівна – один із провідних київських педагогів музлітератури і сольфеджіо, багато років завідує теоретичним відділом у 29-й музичній школі.  В Києві 50 музичних шкіл, і 25 років тому столичні колеги обрали її членом міської методичної ради музлітераторів. За роки праці підготувала до вступу у середні спеціальні та вищі навчальні музичні заклади добру сотню учнів, прищепила любов до музики ледь не тисячі вихованців та багатьом читачам…

Ольга Кізлова – людина багатостороння, і протягом шести семестрів читала культурологію у Міжнародному університеті “Україна”. Захоплюється лекторської роботою, три сезони вела організований нею музичний кінолекторій у кінотеатрі “Лейпциг”. Часто проводить лекції-концерти у навчальних закладах. Не раз виступала на телебаченні й радіо, беручи участь у прямих ефірах і записах музичних програм 5 КАНАЛУ, 2+2”, радіо „Континент”, „Ера”, „Промінь”, „Київ”.

Нагороджена Почесною грамотою Міністерства культури України (2002 р.). Член Національної спілки композиторів України та Асоціації джазових журналістів (JJА, США).

У родині Кізлових виросли дві доньки. Старша Олександра живе у Гамбурзі. Останнім часом музиколог Кізлова часто літає до Німеччини й пише статті про тамтешнє музичне життя.

Молодша Євгенія – скрипалька, закінчила Київську середню спеціальну музичну школу-десятирічку імені М.В.Лисенка, Національну музичну академію України імені П.І.Чайковського, асістентуру, працює у групі перших скрипок Національного симфонічного оркестру України, 25 січня 2017 року захистила дисертацію, яка досліджує скрипкові твори Є.Ф.Станковича. Тепер Євгенія – доктор філософії мистецтв. Вона заміжня, виховує двох діток.

Ольга Голинська,
музикознавець,
член правління Національної спілки композиторів України,
головний редактор інтернет-журналу “Музика”.